Святвечір, 1776 рік. Крижана річка. Втомлена армія. І непохитна віра у їхню справу та переконання, що їх пов'язують. Це було Різдво, святкування Еммануїла: Бог з нами. Тисячоліття тому, у найтемнішу годину людства, Бог приєднався до свого творіння як плоть і кров. І тієї холодної ночі 1776 року народ, що бореться, вірив, що Він знову поруч. Наші засновники відкрито говорили про цю істину. Бенджамін Франклін нагадав Конституційній конвенції: «Бог керує справами людей». Вони знали, що ця нація народилася не випадково, а Провидінням. Саме Боже провидіння очолило відчайдушну армію через Делавер. Боже провидіння, яке несло крихку Республіку крізь революцію, війну та випробування. І саме Божа провидіння привела нас сюди сьогодні, майже через 250 років. Різдво нагадує нам, що свобода, як і віра, вимагає жертви. Ця надія народжується не в комфорті, а в мужності. Джон Адамс прямо попереджав нас: «Наша Конституція створена лише для морального та релігійного народу.» Свобода не може існувати без смирення перед Богом. Тепер звинувачення на нас. Щоб нести цю спадщину вперед — не заради власної слави, а для поколінь, які ще не народилися. Захищати свободу з вдячністю, рішучістю та вірою. Пам'ятати, як це було в той святвечір, що Бог з нами, і що з Ним все можливо. Ще 250 років починаються зараз.