У них однакова ДНК. Гени однакові. Та сама мати, той самий батько, ті ж старші брати й сестри, ті ж молодші брати й сестри, стільки ж книжок у домі, стільки ж телевізорів у домі, ті ж вчителі, все те саме. Тож вони мають бути абсолютно нерозрізними. Вони мали б бути, знаєте, клонами. Якщо ти знаєш пару ідентичних близнюків, то знаєш, що вони не невідмінні. У них окремі особистості. Я знаю це дуже добре, адже маю двох ідентичних дядьків-близнюків, Баррі та Марка, які більше схожі, ніж люди, яких випадково обрали на вулиці, але ніхто в родині не сумнівався, хто з них хто. Кожен мав свою особистість, і це стосується кожного. Це призводить до справжньої загадки, яку, на мою думку, психологи недостатньо продумали: як вони можуть відрізнятися? Це не їхні гени. Це не їхнє середовище — принаймні не щось стабільне, наприклад, хто твоя мама чи в якому районі ти живеш. @thinkableevents